Хто такий "токсичний працівник"?

Токсичний працівник – це якась особа в вашій організації, яка любить засмічувати простір навколо себе, або просто викликати безперервну драму. Токсичні люди завжди потрапляють в такі ситуації, коли вони можуть розповісти будь-кому, хто бажає (або ні) про те як купка ідіотів керує компанією, наполягаючи, що їх рішення (якщо вони є) – це саме те що треба робити.

Вони самостверджуються за рахунок виникаючих проблем, але ніколи їх не вирішують.

Яка вартість бездіяльності?

Вартість бездіяльності дуже велика. Щодня, ми дозволяємо цьому токсичному працівнику заражати решту персоналу, а також створювати ефект хибної моралі. Люди в організації, які добре ладили, будуть відволікатися на цю отруйну розмову. Якщо ви нічого з чим не будете робити то вони будути вважати що така поведінка цілком припустима. Це дозволить іншим робити те саме, а проблема буде тільки збільшуватись.

Але чи не слід дозволити людям висловлювати свою думку?

Якщо це зроблено конструктивно і продуктивно – абсолютно! Ви повинні докласти максимум зусиль, щоб переконатися, що голоси людей почуті та вжиті всі можливі заходи, коли це можливо. Але поганому насінні це не потрібно. Натомість вони радіють будь-яким заворушенням і використовують їх як боєприпаси, щоб розпочати ще один цикл пліток і відволікань.

Як правильно підійти до такої ситуації?

Перший крок – ми повинні вислухати такого працівника. Слідкуйте за тим, щоб їх почуття були почуті, і знову, де це можливо, вжито потрібних заходів. Якщо ми не слухаємо і не вживаємо ефективних дій, то ми не можемо запобігти подібну поведінку знову. Найгірше, що ми можемо зробити – це взагалі проігнорувати.

Але якщо ми все-таки слухаємо, і вживаємо заходів, і знову ж таки та сама людина переходить до чергового питання, в якийсь момент ми повинні визначити, з чим насправді ми маємо справу з людиною або ситуацією.

Якщо це людина, ми не можемо вирішити цю проблему досить швидко. Нам потрібно буде або взагалі змінити поведінку цієї особи або реакцію компанії на таку поведінку. Кожну хвилину, яку ми чекаємо, ми створюємо ще більший організаційний виклик, який буде занадто важким, щоб вирішити це питання одразу.